1. Культурна дипломатія в час боротьби за незалежність.

Микола Леонтович і його «Щедрик» — один із найвпізнаваніших символів України у світі. Але українська культура — це не музейний експонат, а живий, динамічний процес. До 150-річного ювілею митця потрібен якісний репертуар і фахові виконавці — і готувати їх треба вже сьогодні.

2. Місток між школою і сучасністю.

ЛХА з’єднує класичну хорову традицію з сучасними виконавськими практиками. Це відповідь на запит молоді й суспільства: сприймати видатних українських митців не як «завершену главу підручника», а як живе джерело натхнення для нової творчості.

3. Професійна стійкість у час війни.

Міграція фахівців, нестабільність навчального процесу, дистанційне навчання, перервані курси — реальність сьогоднішньої мистецької освіти в Україні. ЛХА дає можливість інтенсивного навчання, обміну досвідом і психологічного розвантаження через спільну творчість у всеукраїнському зведеному хорі студентів-хормейстерів. Це збереження кадрового потенціалу галузі культури — просто зараз, коли він найбільш вразливий.

4. Деколонізація культурного простору.

Академічне повернення музики Леонтовича в центр уваги дозволяє очистити його спадщину від нашарувань радянської виконавської традиції — і показати справжню глибину, складність і модерність його мови, співзвучну європейським тенденціям початку ХХ століття. Час повертати слухачеві й духовну музику композитора, яка досі залишається практично невідомою.

• Освітній простір поза межами дипломів — професійний розвиток молодих диригентів-хормейстерів і співаків під керівництвом кращих хорових диригентів і музикознавців України, поза формальними програмами вишів.
• Спадщину Леонтовича — у фокусі — вивчення, дослідження, актуалізація й популяризація творчості композитора не як «одного щасливого випадку зі «Щедриком», а як цілісного явища європейського рівня.
• Кастинг найталановитіших — відбір найперспективніших студентів кафедр хорового диригування музичних академій та університетів мистецтв Києва, Львова, Одеси, Харкова та Дніпра.
• Живий український хоровий спів — розвиток і поширення одного з найглибших виявів національної музичної культури.

• Поверне інтерес консерваторської й університетської молоді, шанувальників хорової музики та широкого загалу до постаті Леонтовича — і покаже його музику як частину сучасного європейського контексту, а не «традиційну спадщину, зрозумілу тільки українцям».
• Сформує професійну спільноту, здатну презентувати українську ідентичність на бездоганному виконавському рівні класичного українського хорового репертуару.
• Стане новим поколінням амбасадорів української культури, які доведуть творчістю: не лише «Щедрик», а весь доробок Леонтовича — це символ українськості й незламності, а наша композиторська та виконавська школи — рівноправна частина світового мистецького простору.
• Інтегрує національний музичний код у світовий культурний простір, підкресливши стійкість української культури в умовах війни.